Je suis partout - був заснований в кінці 1930 в Парижі, виходцями з правих течій, що тісно співпрацювали з профашиськими і антисемітськитми колами. В редакції працювало багато видатних літераторів, критиків кіно і театру, найвідоміший з яких - Robert Brasillach.
Після окупації Парижу, в 1941 році, деякі з працівників видання були взяти вполон Рейхом, а пізніше погодились на співпрацю з Німечиною і Віші. Зокрема вони: закликали для вступу в СС та ширили німецьку пропаганду, брали кошти від Берліну. Майже ніхто з редакції не служив в армії Рейху, проте після деокупації Парижу деякі з них втікли з міста,а інших судили. Вироки були від 10 років до страти.
Robert Brasillach, вважався головним талантом епохи, як один з перших критиків кіно, в 1941 був мобілізований в французьку армію, потрапив в полон до німців, звідки його відпустили. Протягом окупації продовжував займатись роботаю в цьому ж журналі, писав публіцистичні статті на підтримку Віші і Рейху. В 1945 році, на судді присяжних він був визнаним винним і засудженим до розстрілу.
Деякі французькі діячі культури вимагали підписання петиції про помилування Брозіллака (Брозіяка), однак багато хто з культурного середовища цього не зробв. Також, Де Голь відмовив підписувати помилування (одна із теорій, що як раз з причини малої вибірки інтелектуалів і діячів культури хто підписав це прохання).
Паралельно відбувся процес над Claude Maubourguet, що також працював в редакції, однак через молодий вік в (1941 році йому було 18) він ще не був відомим. Після короткого терміну в 41 році він вступає в la legion des volontaires francais (дивізую СС набрану з французів) його також судили однак присяжні поблажливо віднеслись до його віку і дали йому довічне. В 1948 році він вийде по амністії.
Одним із аргументів преси яка була проти смертної кари Клоду, що він був лише маріонеткою яка наслухалась "казок" Брозіляка