Інфослайд:

Згідно з Гаазькими правилами ведення війни 1907 року (стаття 23(b)) вбивство політичного лідера вважається “підступним” (тобто таким, що здійснюється через обман або зраду довіри) і тому заборонено міжнародним правом. Також у деяких державах існують прямі внутрішні заборони: наприклад, у США діє Executive Order 12333, який прямо забороняє вбивства (“assassination”), здійснені державними органами чи спецслужбами.

Водночас міжнародне право дозволяє цілеспрямовані удари по законних військових цілях, якщо вони відповідають принципам необхідності, пропорційності та не є "підступними"

Політичними лідерами вважаються глави держав і урядів, міністри, партійні лідери та інші виборні або призначені посадовці, які не є комбатантами (не беруть участі у військових діях). Зараз такі особи вважаються цивільними і захищені від нападу, якщо вони не беруть безпосередньої участі у бойових діях

У межах цього раунду не йдеться про юридичну легалізацію вбивств політичних лідерів, а лише про оцінку моральної справедливості або виправданості такого рішення під час війни.

Інфослайд до другої теми

6 серпня 1945 року США скинули бомбу «Little Boy» на Хіросіму, 9 серпня — «Fat Man» на Нагасакі. За підсумками 1945 року приблизно ~140 тис. загиблих у Хіросімі та ~70–74 тис. у Нагасакі (оцінки різняться). 

На момент ухвалення рішення обговорювалися варіанти:

— демонстраційний підрив на безлюдній території

— очікування вступу СРСР у війну проти Японії та кроків з його боку до капітуляції Японії

— продовження бомбардувань і морської блокади,

— вторгнення (Operation Downfall) із великими прогнозами втрат.

В сучасному політичному контексті США та Японія мають тривалий союз на основі Договору про взаємну співпрацю і безпеку (1960); відносини нині характеризуються тісною безпековою, економічною та технологічною кооперацією (спільні заяви лідерів, оновлення командної структури, торгівля). 

Офіційного державного вибачення США ніколи не було. Крім того, 2016-му Президент Обама відвідав Хіросіму з промовою пам’яті без вибачення

У суспільстві триває дискусія: опитування показують змішані оцінки виправданості бомбардувань і низьку підтримку офіційних вибачень серед американців, попри зростання критики в академічних і медійних дебатах.

У травні 1958-го, на тлі алжирської кризи, де Голля повернули до влади як “рятівника”; він провів конституційну реформу, що створила П’яту республіку зі сильною, персоналізованою президентурою і правив до 1969-го. Його курс критикували за концентрацію влади та реакцію на масові протести 1968-го, що сформувало образ лідера, який звужує простір парламентської демократії.

Ейзенхауер — верховний командувач союзників у Європі — двічі обирався президентом США (1952, 1956), відомий як цивільний лідер, що грає за правилами інститутів, а не над ними. 

Петр Павел — колишній генерал і екс-голова Військового комітету НАТО — у 2023-му став президентом Чехії, перемігши у вільних виборах (~58%) і працюючи в рамці парламентської демократії з обмеженими повноваженнями глави держави.

Опитування 2024–2025 років фіксують ~90% довіри до Збройних сил України — найвищий показник серед інституцій. У політичних замірах 2025-го гіпотетична партія Залужного лідирує в парламентському рейтингу, а в президентському — він входить до першої двійки з діючим президентом.

Мапа етнічних груп Африки